tail

[teɪl]

I

1. n

1) хвіст

2) коса, кіска (волосся)

3) пола, фалда; pl розм. фрак

to go into tails — почати носити одяг дорослих (про хлопчиків)

4) нижня задня частина

5) pl зворотний бік (монети)

6) черга, "хвіст"

7) розм. сищик

8) менш впливова частина (політичної партії)

9) слабша частина (спортивної команди)

10) кінець, заключна частина

11) attr. задній; хвостовий

••

to turn tail — дременути, накивати п'ятами

to have the tail between the legs — підібгати хвіст, злякатися

heads or tails? — орел чи решка?

2. v

1) припасовувати хвіст

2) відрізати хвостики (ягід, плодів)

3) тягтися довгою вервечкою (про процесію тощо)

•

- tail after

- tail off

II

1. юр.; n

спадкоємне майно; урізана власність

2. юр.; adj

обмежений певною умовою при передаванні у спадок