tin

[tɪn]

1. n

1) олово

2) біла жерсть

3) олов'яний посуд

4) бляшанка; консервна банка

a tin of sardines — коробка сардин

5) sl. гроші; багатство

••

straight from the tin — з перших рук; свіженький

2. adj

1) олов'яний

2) несправжній, підроблений

••

tin Lizzie амер. розм. — дешевий автомобіль

tin wedding — десяті роковини весілля

3. v

1) лудити, вкривати оловом

2) консервувати