up-

[ʌp-]

pref

1) у значенні вгору, догори додається до іменників, утворюючи різні частини мови

upland — гористий

upstairs — нагору

2) додається до дієслів та віддієслівних іменників, утворюючи іменники із значенням зростання, підйом, піднесення, зміна стану тощо

upheaval — зрушення; переворот

upswing — покращання, поліпшення

3) додається до дієслів, утворюючи нові дієслова, що вказують на повноту дії

to uproot — викорінювати, викорчовувати, виривати з коренем

to upturn — перевертати; перекидати