whip

[wɪp]

1. n

1) батіг, канчук

2) кучер

I am no whip — я не вмію добре правити

3) кінний спорт

4) крило вітряка

5) парл. парламентський організатор партії (в Англії)

2. v

1) шмагати; хльостати, бити батогом

2) підганяти (тж. whip up)

3) лаяти; гостро критикувати

4) побити, перемогти; перевершити

to whip creation — перевершити всіх суперників

5) об'єднувати; з'єднувати

6) зшивати через край

7) тріпотіти (про вітрило тощо)

8) збивати (вершки, яйця)

9) мор. піднімати вантажі за допомогою коловорота

•

- whip away

- whip in

- whip off

- whip on

- whip out

- whip up