Герцен, Олександр Іванович

Герцен, Олександр Іванович (1812, Москва — 1870) — рос. письменник, філософ, громадський діяч. Закінчив Московський ун-т. У 1847 р. емігрував до Франції Р. азом із своїм соратником Огарьовим випускав першу рос. революційну газету "ЇСолокол" (1847 — 1857), в якій пропагував соціалістичні ідеї та необхідність звільнення селян із землею. У царині філософії Г. цікавило насамперед практичне застосування філософії, роль філософського світогляду в боротьбі за свободу й гідність особи, реалізацію у суспільному бутті принципу соціальної справедливості. Важливою темою філософських роздумів вважав взаємозв'язок філософії і природознавства. Визнавав необхідність зняття крайнощів ідеалізму й реалізму. Мислення розглядав як вищий результат розвитку природи, хоча й визнавав наявність у природі першопочаткового об'єктивного розуму. Тривалий час критикував політичні погляди слов'янофілів за ідеалізацію православ'я і підтримку самодержавства, але після поразки революційного руху 1848 р. в Європі схиляється до ідеї перетворення суспільства на засадах рос. селянської общини.

[br]

Основні твори: "Дилетантизм у науці" (1843); "Листи про вивчення природи" (1846); "Лист синові — О.О. Герцену" (1876) та ін.