Гогоцький, Сильвестр Сильвестрович

Гогоцький, Сильвестр Сильвестрович (1813, Кам'янець-Подільський — 1889) — філософ, історик філософії та педагогіки. Закінчив Кам'янець-Подільське духовне училище, семінарію, Київську духовну академію (1837). Магістр богослов'я, докт. філософії та філології. З 1837 р. викладав в академії, з 1845 — в Київському ун-ті. Автор праць з історії філософії, педагогіки, низки статей в періодиці (полеміка з "українофілами" з приводу мови навчання в сільських школах). Головні ідейно-теоретичні джерела філософії Г. — православ'я і вчення Регеля, центральне питання в ній — взаємовідношення релігії та філософії, віри та розуму. В гегелівській філософії бачив "найгармонійніший відгомін думок" того часу. Захоплювався історією філософії та естетикою Гегеля (саме від нього перейнявся історизмом мислення). Гегельянство, раціоналістична тенденція наштовхувалась у Г. на надання першочергової ваги православ'ю. Він вважав, що "релігія займає не середнє місце (між мистецтвом та філософією), а "перше й останнє": нею починається, нею й завершується внутрішній розвиток людини Н. аголошував на думці, що звеличуючи державу, Гегель принижує людину і йде всупереч християнству. В "українському питанні" займав русофільські позиції.

[br]

Основні твори: "Огляд системи філософії Гегеля" (1860); "Філософський лексикон". В 4 т. (1873).