Григорій Богослов

Григорій Богослов (Назіанзин) (329, Каппадокія, Мала Азія — 389) — християнський теолог, видатний представник патристики. У полеміці з крайнім аріанством Г. Б. збагатив вчення Східної церкви про єдиносутність Бога, за яким Бог-Отець, Син Божий і Святий Дух є цілковитою тотожністю сутності трьох іпостасей Бога. У царині христологічної проблематики доводив, що природа Христа не зводиться лише до тіла і божественного Логоса і що Христос є як людиною, так і Богом одночасно О. працьовуючи ідеї християнської космології й переосмислюючи вчення ранньохристиянських апологетів, Г. Б. у дусі неоплатонівської традиції розглядав Всесвіт як розумне й досконале творіння Бога. Він категорично заперечував уявлення аріан про можливість осягнення Бога (що зводило його до земного феномена), розвивав ідею всемогутності Бога та обмеженості людського розуму в розкритті його сутності. Розум тлумачив як з'єднувальну ланку між Логосом та душею й тілом людини. Доводив вищість релігійної віри над філософією.

[br]

Основні твори: 45 проповідей (п'ять найвідоміших із них мають назву "Слова про богослов'я"); 245 листів; поетичні твори (зокрема автобіогріфічні поеми "Про мою долю", "Про моє життя", "Про страждання моєї душі").