Конфуцій

Конфуцій, Кун Цю, Кун Чжунні; Кун-цзи (вчитель Кун) (551 до н.е., Цоу в царстві Лу, суч. Цюйфу, пров. Шаньдун — 479 до н.е) — кит. філософ. Походив з сім'ї, вірогідно, аристократичного, але збіднілого роду. Займався самоосвітою; обіймав декілька високих адміністративних посад, але недовго. 13 років мандрував, пропагуючи своє вчення. Займався редагуванням творів давнини "Ній цзин", "Шуцзин", "Юе цзин", "Ліцзи"; вдосконалював своє вчення та передавав його своїм учням. К. приписується складання першого історичного літопису "Чунь цю" ("Весни та осені"). За своєю спрямованістю вчення К. є переважно етико-соціальним (див. конфуціанство). В центрі його уваги — людина та її сьогоденне життя, засоби вдосконалення міжлюдських взаємин. Гармонійні соціальні стосунки залежать від впровадження умов пристойності; це шлях "доброго смаку" й добропорядності ("Лі"). Реформування суспільства розпочинається з індивіда. Якщо в житті індивидів та родин є лад, то він запанує й у всій державі. Правителі повинні уособлювати взірець добропорядності й, таким чином, здатності до реформ. К. вважав, що чесноти, а не спадковість чи сила армії мають бути найголовнішою підставою для обрання правителів усіх рівнів, включно з імператором.

[br]

Основні твори: "Лунь Юй", відомий під назвою "Anales" ("Зібрання", "Уривки").