Кроче, Бенедетто

Кроче, Бенедетто (1866, Пескассеролі — 1952) — італ. філософ, історик, літературний критик. Завдяки впливові в інтелігентських колах перш. трет. XX ст. здобувся на прізвисько "світського папи". Наскрізна ідея філософської творчості К. спирається на тезу — "немає іншої реальності, окрім духа, й іншої філософії, крім філософії духа". Самоздійснення світового духа К. характеризує на засадах діалектики, з якої (дистанціюючись від Гегеля) вилучає тріадичність, синтез протилежностей і поступальність руху від нижчого до вищого. К. розумів рух духа як циклічний коловорот теоретичної та практичної форм (за примату останньої), у кожній з яких відбувається перехід від особливого до загального. У царині практики — це рух від економіки (сфера приватних інтересів) до етики (сфера загального інтересу); у теорії — від естетики (втілення духа в одиничному) до логіки (сфера всезагальності). Трактуючи дух як історичний за своєю суттю, К. розглядав філософію як філософію історії; історію — як шлях розуму та свободи; історичну науку — як невіддільну від філософії, позаяк історик завжди осягає минуле не безсторонньо, а крізь призму запитів і цінностей сучасності, виявляючи в окремому найзагальніше. Кожна індивідуальність (найвиразніше — акторська) є втіленням естетичного щаблю розвитку духа, а мова — це засіб естетичного самоздійснення.

[br]

Основні твори: "Живе і мертве в філософії Гегеля" (1907); "Філософія духа". У 4 т. (1902 — 1917); "Суть естетики" (1913); "Політика і мораль" (1922); "Моя філософія" (1949).