Ксенофан із Колофона

Ксенофан із Колофона (570 до н.е., Іонія — після 478 до н.е.) — давньогрецьк. мислитель, предтеча елейської школи. Після захоплення Іонії персами (540 до н.е.) емігрував до Італії, де близько 70 років жив у блуканнях. К — перший критик еллінської культурної традиції: висміюючи узвичаєні і загальновизнані релігійні погляди, він спростовує антропоморфізм в уявленнях про богів, обстоює ідею єдиного всемогутнього Бога, позбавленого людиноподібних рис. (Він всеприсутній, усюди рівний Собі, нерухомий, незмінний, вічний.) Ознаки ксенофанівського розуміння Бога відбилися у Єдиному Парменіда. У філософії К. вперше віднаходимо принципове для елеатів розрізнення знання і гадки (опінії): "Ми нічого вірогідно не чуємо і не бачимо, а завжди лише гадаємо. Істину ж знає, мабуть, тільки Бог". К., фактично, сформулював проблему меж і вірогідності пізнання. У поваленні усталених культурних авторитетів (якот Гомер, Гесіод, узвичаєні погляди й уявлення) та в апелюванні до раціональної здатності мислення К. передує софістам. Античні скептики також вбачали у К. близькі їм мотиви.