Лоренц, Конрад

Лоренц, Конрад (1903, Відень — 1989) — австр. біолог і філософ, один із засновників еволюційної епістемології та фундатор сучасної етології. Лауреат Нобелівської премії (1973). Розробляв проблеми культурної антропології. Обґрунтовуючи еволюційну теорію знання, вважав, що людина має природжений "апарат для створення відповідної картини світу", яка обумовлюється когнітивними механізмами. Над цим апаратом здіймається духовна, культурна надбудова. Духовне життя людини, як вважав Л., слід розглядати як надіндивідуальний процес. Культура є живою системою, що має свої філогенетичні передумови, плюральні форми існування; вона забезпечує — через механізм конкуренції — "інтеркультурний добір", сприяючи культурній творчості. Головним методом пізнання Л. вважав індуктивний метод, вбачаючи його евристичне значення у можливості редукції спеціальних законів певного рівня до більш загальних законів природи.

[br]

Основні твори: "Так зване зло: До історії природи агресії" (1963); "Опала смертного гріха в людській цивілізації" (1971); "Die Ruckseite Spieqels" (1973); "Зменшення людства" (1983).