Муньє, Еммануель

Муньє, Еммануель (1905, Гренобль — 1950) — франц. філософ, засновник франц. персоналізму. Закінчив ун-т у Греноблі, після захисту дис. в Сорбонні викладав філософію в колежах Франції та Бельгії (1933 — 1939). У1932 р. разом з Лакруа заснував персоналістський ж. "Дух". У центрі вчення М. — поняття "особистості", яке протиставляється ізольованому і самодостатньому індивіду. Згідно з М., особистість — це вища духовна сутність, що перебуває в постійному самоздійсненні, самореалізації в напрямі до трансцендентного. Особливе місце в концепції М. займає соціальна тематика, оскільки розвиток особистості залежить також від трансформації суспільства, яке має забезпечити належні умови для її самореалізації. Називаючи свою програму "революційною", М. закликав до здійснення "персоналістської і общинної революції". Він вважав капіталізм з його приватновласницькою орієнтацією, відчуженням людей і боротьбою між ними результатом неправильного розуміння людини філософами доби Відродження. їхній концепції "індивідуалістичного гуманізму" М. протиставляє новий гуманізм, в якому мають враховуватися усі "виміри особистості", зокрема і насамперед — її зв'язок з іншими людьми. В програму "персоналістської і общинної революції" входили: "соціалізація" основних галузей виробництва, піднесення особистості працівника, примат праці над капіталом, знищення класів. Виступаючи з критикою капіталізму, М. водночас вимагав подолання марксизму з його вченням про класову боротьбу і соціалістичною революцією. "Персоналістська революція" є духовною і передбачає не боротьбу класів і не масовий соціальний рух, а глибоке моральне відродження людей, в результаті якого через духовне оновлення окремих особистостей відбудеться становлення нової цивілізації.

[br]

Основні твори: "Персоналістська і общинна революція" (1934); "Маніфест персоналізму" (1936); "Умови свободи" (1946); "Що таке персоналізм?" (1946); "Вступ до екзистенціалізмів" (1947); "Персоналізм" (1950).