Новицький, Орест Маркович

Новицький, Орест Маркович (1806, с. Пилипи, Волинь — 1884) — укр. філософ, історик філософії, представник Київської школи філософського теїзму. Закінчив Острозьке духовне училище, Волинську семінарію, КДА (1831). Магістр богослов'я та словесних наук (дисертація: "Про духоборів"). Перший проф. філософії Київського ун-ту (1834 — 1850). Теїзм Н. мав ухил до гегельянства та слов'янофільства. Наріжний принцип світогляду Н. — христоцентризм; прихід Христа — найголовніша подія в історії людства, а вчення Христа — центр, з якого виходить (і в який сходиться) все багатоманіття суспільно-історичного життя (християнізовані громадянство, мораль, право, філософія, мистецтво і т.ін.) Р. елігія та філософія — два нероздільні полюси загальнолюдського духовного життя. Релігія живиться "переконаннями серця", філософія — поняттями розуму. Вважав релігію вищою від філософії, тому що перша єднає з Безумовним, друга — тільки мислить про нього; тому даремні намагання поставити знання на місце віри. Середньовіччя було єдністю релігії та філософії; Новий час — їх відокремленням; на часі — їх новий синтез. На думку Н., католицизм породив схоластику, протестантизм — нову філософію, на черзі — філософський синтез на основі православ'я, який повинен уникнути як сліпого підкорення розуму вірі, так і повного підпорядкування віри розумові.

[br]

Основні твори: "Про духоборів" (1832); "Про закиди, які роблять філософії в теоретичному і практичному відношеннях, їх чинності і важливості" (1837); "Про розум як вищу пізнавальну здатність" (1840); "Поступовий розвиток стародавніх філософських вчень у зв'язку з розвитком язичницьких релігій" (1860 — 1862).