Печерський, Феодосій

Печерський, Феодосій (бл. 1036, м. Василів, побл. Києва — 1074) — києворуський релігійний мислитель, ігумен, активний опорядник Києво-Печерського монастиря; автор багатьох послань і повчань, що мали значне поширення: "Слово про терпіння і про любов", "Повчання про терпіння і про смиріння", "Слово про віру християнську і про латинську" та ін. Утверджував у монастирському житті і в київському християнстві загалом аскетичні традиції, напрацьовані візантійським, насамперед афонським, чернецтвом (саме за його ігуменства в Печерському монастирі було запроваджено суворий Студійський статут); разом з тим, продовжив зусилля свого вчителя Антонія, спрямовані на створення в Печерському монастирі духовно-моральної атмосфери терпіння й жертовної любові, що поєднувала братію у її подвижництві. Як літературні твори П.Ф., так і відомості про його життя і діяльність засвідчують його вдачу активного полеміста — критика "латинян" і юдеїв; з останніми він, за свідченням його житія, мав звичку потай зустрічатися і сперечатися про Христа. Водночас послання П.Ф. містять заклики до милосердя і співчуття стосовно усіх, хто страждає, перебуває у скруті, незалежно від того, чи це юдей, сарацин, болгарин, єретик, латинянин або будьякий поганин, за що, на думку П.Ф., милосердному віддячить Господь. "Житіє Феодосія Печерського", написане Нестором, ймовірно, у 80-ті рр. XI ст. (за іншою версією, на поч. XII ст.) — один із найвизначніших творів давньокиївської агіографії, що виразно засвідчує її моральну орієнтацію і жанрову специфіку.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me