Ризький, Іван Степанович

Ризький, Іван Степанович (1759, Рига — 1811) — рос. філософ, проф. і перший ректор (від 1805 р., за винятком 1807 р., до смерті) Харківського ун-ту. Навчався у Псковській та Троїце-Сергієвій семінаріях. Викладав філософські та інші дисципліни у семінарії, пізніше (1786 — 1799) — у Петербурзькому кадетському корпусі. Секретар святійшого Синоду (1801), акад. рос. АН (1802), докт. філософії (1807). Автор одного з перших в Росії підручників з логіки (1790), посібника з риторики (1796), ґрунтовного (в 3 кн.) викладу "теорії словесності" (1806 — 1811). Логіка Р. — це критичне осмислення та потрактування творів X. Вольфа, Баумейстера, Гольмана. За Р., метою логіки є вивчення правил, які забезпечують досягнення та поширення істини. Аналізуючи докладно роль мови і слова в процесі пізнання, Р. наголошував, що мова необхідна людині для повідомлення іншим своїх думок, тобто акцентував увагу на комунікативній функції мови. Р. — сучасник Канта, але в естетиці — речник докантівського періоду; в естетичних міркуваннях спирався насамперед на концепцію Буало, творчість Ф. Вольфа, Дидро, Жерара, на естетику рос. просвітницького класицизму.

[br]

Основні твори: "Умослів'я, або мислинева філософія" (1790); "Досвід риторики..." (1796); "Вступ до словесності" (1806); "Наука віршотворення" (1811).