Татаркевич, Владислав

Татаркевич, Владислав (1886, Варшава — 1981) — польськ. історик філософії, історик естетики і мистецтва, аксіолог. У кожній із цих царин залишив оригінальні праці (новаторські з історії естетики); багато з них опубліковані іноземними мовами. У1903 р. студіював на ф-ті права Варшавського ун-ту, з якого після третього семестру (1905) був виключений за участь у студентському мітингу протесту. Нетривалий час студіював у Цюриху і Берліні. У 1907 — 1910 рр. вивчав філософію в Марбурзі під керівництвом Когена і Наторпа, де захистив докт. дис. У 1911 — 1912 рр. перебував на додаткових студіях в Парижі. Габілітувався у Львівському ун-ті в 1919 р. ("Про абсолютність добра", Варшава, 1919). Був проф. чотирьох польськ. ун-тів — у Вільно, Познані, Кракові і найтриваліше — у Варшаві (1915 — 1919 рр., 1923 — 1960 рр., з перервами у 1939 — 1945 рр. — війна та у 1950 — 1956 рр. — з політичних міркувань). Докт. Honoris Causa Ягеллонського ун-ту (1968) і Люблінського католицького ун-ту (1976). Найбільше задоволення отримував від дослідження минувшини у філософії і естетиці. В обох царинах спирався насамперед на факти, аби шляхом опису, співставлення та виявлення відповідних впливів дійти до їхнього пояснення і встановлення спільних проблем та напрямів у філософському, естетичному і етичному мисленні. Займаючись великими відтинками часу, намагався збагнути та виявити в окремих епохах дві творчі тенденції: максималістичну (синтез, система) та мінімалістичну (думка аналітична, критична). В історико-філософських дослідженнях був прихильником методу, опертого на пояснення і розмисли.

[br]

Основні твори: "Історія філософії". Т. 1 — 2 (1931), Т. 1 — 3 (1948 — 1950); "Зосередженість і марення: Студії в галузі естетики" (1951); "Історія естетики". Т. 1 — З (1960 — 1967); "Про щастя" (1947); "Шлях до філософії та інші філософські трактати" (1971); "Шлях через естетику" (1972).

Ч. Гломбік