Теофраст

Теофраст (бл. 370 — бл. 288 до н.е.) — давньогрецьк. філософ, логік, один із найвизначніших представників перипатетичної школи. Син ремісника, учень Платона, друг і послідовник Аристотеля. Написав чималу кількість творів з найрізноманітніших галузей знань, однак збереглася лише незначна частка його творчої спадщини: відносно невеликі трактати "Метафізика", "Характери" та ін. В логіці Т. істотно доповнив з низки питань вчення Аристотеля. Визнавав об'єктивність якості, внутрішню структуру якої розглядав, ґрунтуючись на вченні Аристотеля про причинність та Демокрита — про принципи атомізму. З'ясування онтологічних характеристик якості спонукало Т. до виокремлення проблематики, яка стала згодом наріжною для стоїцизму та епікуреїзму — про співвідношення випадковості й необхідності. В етиці Т. вважав основоположним принципом — життя згідно з природою Х. арактеризував кращу (евдемонія) та гіршу (какодемонія) форми життя як діаметрально протилежні. У трактатах "Характери", що вивчені найкраще і принесли Т. найбільшу славу в Новий час, виокремлено і проаналізовано 30 моральних типів з девіантною (але не злочинною) поведінкою.