апорія

АПОРІЯ (грецьк. άπορια — безвихідне становище, непорозуміння) — форма вираження суперечності між спостереженням явищ та їх мисленевою рефлексією. Зазначені суперечності фігурують у вигляді несумісності висновків, котрі випливають із чуттєвого досвіду, із тими, що є продуктами теоретичного аналізу цього досвіду. Наприклад, безпосереднє спостереження реальності не викликає сумнівів у існуванні руху; разом з тим, якщо звернутися до найвідоміших А. Зенона Елейського, то 4 з них ("Стадій", "Ахілл та черепаха", "Стріла", "Рухомі тіла") пов'язані з запереченням можливості руху. Із згаданих А. бере початок розрізнення в філософії чуттєвого та раціонального рівнів світовідношення. Причина виникнення А. при раціональній дескрипції реальності полягає в невідповідності континуального характеру останньої дискретному характерові логіки її мисленевого відтворення. Найбільш загальним засобом запобігання А. є уникнення позапредметного використання будь-яких принципових засад мислення. Інакше невідповідність раціональних принципів предметові їх застосування призводить до логічних парадоксів.

О. Гвоздік

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апорія — (гр. aporia — початкове питання) фігура думки, в якій відповіддю на питання буде весь наступний текст: З чого треба почати?..; Чим закінчуємо?..; Камо грядеши?.. Словник стилістичних термінів
  2. апорія — -ї, ж. Складна чи непереборна проблема, пов'язана з виникненням суперечності, з наявністю аргумента проти очевидного, загальноприйнятого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. апорія — апо́рія (від грец. άπορία – непрохідність) суперечність у міркуванні, яка здається непереборною. У формальній логіці – парадокс. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. апорія — рос. апория (грец. aporia-безвихідне становище) — поняття, що означає проблему, яку важко або неможливо вирішити. Виникає внаслідок того, що в самому предметі чи в понятті про нього закладена суперечність. Eкономічна енциклопедія