диз'юнкція
ДИЗ'ЮНКЦІЯ (лат. disjunctio, від disjungo — роз'єдную, розрізняю) — логічний сполучник. Розрізняють слабку (нестрогу) Д. та сильну (строгу) Д. Складне висловлювання, до якого входить слабка (нестрога) Д. ("або") буде істинним тоді, коли хоча б одне з його складових висловлювань буде істинним. Воно визнається хибним, якщо всі висловлювання, які до нього входять, будуть хибними. Складне висловлювання, до якого входить сильна (строга) Д., буде істинним лише в тому випадку, коли логічні значення висловлювань, його складників не збігаються, тобто якщо одне з них є істинним, то інше буде хибним ("або... або..."). Таке висловлювання буде хибним у тих випадках, коли логічні значення висловлювань, що входять до його складу, збігаються, вони є або обидва істинними, або обидва хибними.
Значення в інших словниках
- диз'юнкція — диз'юнкція, род. диз'юнкції (лат. disjunctio — розділення) це логічна операція, що полягає в з'єднанні двох або більше висловлювань за допомогою логічного сполучника "або" в нове, складне судження. • Диз'юнкція може бути бінарною операцією (Капітонова). Фізико-технічний словник-мінімум
- диз'юнкція — диз'ю́нкція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- диз'юнкція — -ї, ж. 1》 У мовознавстві – відмінність, протиставлення, різниця. 2》 Логічна операція, що полягає у з'єднанні двох чи більше висловлювань за допомогою логічного спол. "або" в нове, складне судження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- диз'юнкція — ДИЗ'Ю́НКЦІЯ, ї, ж. Логічна операція, яка містить сполучник “або”. Диз'юнкція стосовно двох висловлювань – таке нове висловлювання, яке істинне тоді й тільки тоді, коли істинне хоча б одне із двох висловлювань (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах