калокагатія

КАЛОКАГАТІЯ (грецьк. καλοκαγατια, від καλοζ — прекрасний; ανατοζ — хороший) — поняття, що виражає гармонію морально-етичного та естетичного вимірів людського буття. У вужчому сенсі термін може означати ідеал моральної та фізичної досконалості. Ідеал К. формується в античній культурі гомерівської та архаїчної епох як ідеал аристократа-рабовласника, що поєднує в собі атлетичну могутність із моральними чеснотами воїна. Набуває художньої завершеності у класичну епоху Античності (V ст. до н.е.). Він представлений у пластичних видах мистецтва, передусім у скульптурі (Поліклет, Фідій), а також у поезії та драматургії (Піндар, Софокл). Під впливом софістів поширилося розуміння К. як освіченості, високої культури. Платон витлумачував К. як сумірність душі і тіла, Аристотель — як правильне користування життєвими благами (напр., здоров'ям, багатством), інтегрованість внутрішніх людських чеснот, що одухотворює чуттєві блага. В добу еллінізму поняття "К." набуває моралістичного характеру, означаючи певний рівень особистісного розвитку, досягнутий в результаті відповідних духовних вправ. Ідеал К. мав великий вплив на духовні орієнтири епохи Відродження. У філософській думці XX ст. поняття "К." використовується передусім у етиці та естетиці, також у філософській антропології.

М. Савельєва