компроміс

КОМПРОМІС (від лат. compromissum — угода, згода) — згода, порозуміння супротивників, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компроміс — компромі́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. компроміс — Згода у поглядах на що-небудь, яка досягається між людьми за рахунок їх взаємних поступок. англ. Compromise; нім. Kompromiß m -sses, -sse; угор. kompromisszum; рос. компромисс. Словник із соціальної роботи
  3. компроміс — див. ПОСТУПКА. Словник синонімів Караванського
  4. компроміс — [компроум’іс] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  5. компроміс — -у, ч. Згода з ким-небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети. Іти (піти) на компроміс — поступатися чимось заради досягнення мети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. компроміс — Узгода, супоступка Словник чужослів Павло Штепа
  7. компроміс — КОМПРОМІ́С, у, ч. Угода, якої досягають взаємними поступками; поступка заради досягнення мети. Лібералізм держиться тільки компромісами з різнорідними, ворожими собі силами (І. Франко); Ніяких компромісів, ніяких примирень не може бути. Словник української мови у 20 томах
  8. компроміс — компромі́с (від лат. compromissum – угода, згода) 1. Згода, порозуміння з противником, досягнуті шляхом взаємних поступок. 2. Пристосування до обставин, пов’язане з відмовою від особистих переконань. 3. У римському праві – угода про третейський розгляд справи. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. компроміс — Порозуміння, досягнуте внаслідок взаємних поступок; також відмова від власних поглядів, зречення від чогось задля певної користі чи вигоди. Універсальний словник-енциклопедія
  10. компроміс — ПО́СТУПКА (зменшення, зниження вимог до когось, чогось), ЗНИ́ЖКА розм., КОМПРОМІ́С книжн. (Функе:) Я згоден на цей шлюб, якщо ви, люб'язний сусіде, зробите мені маленьку поступку (І. Словник синонімів української мови
  11. компроміс — Компромі́с, -су; -мі́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. компроміс — КОМПРОМІ́С, у, ч. Згода з ким-небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети. Лібералізм держиться тільки компромісами з різнорідними, ворожими собі силами (Фр. Словник української мови в 11 томах
  13. компроміс — рос. компромисс 1. Домовленість з противником на основі взаємних поступок. 2. Пристосування до обставин, пов'язане з відмовою від особистих переконань. 3. У римському праві — угода про третейський розгляд справи. Eкономічна енциклопедія