культура нового часу

КУЛЬТУРА НОВОГО ЧАСУ — європейська культура друг. пол. XV — перш, пол. XIX ст., для якої характерними є впевненість у можливості організації світу на раціональних засадах, заклик до його поліпшення й орієнтація на гіперактивність особистості. Визначальними рисами культуротворчості К.н.ч. є увага до окремих речей, явищ, що існують самі по собі, об'єктивно. К.н.ч. пройшла шлях од відтворення об'єктивності предметів і стосунків у їхній зразково-ейдетичній формі (класицизм) через естетизацію тілесності, поєднану зі спробами відтворення внутрішнього світу людини (бароко) та домінанту особистісного складника над реальністю (романтизм) до намагання відтворити світ у його природній визначеності або повноті зображення зовнішнього й внутрішнього, типового й індивідуалізованого (реалізм).

Т. Метельова