монотеїзм

МОНОТЕЇЗМ (від грецьк. μόνοζ — єдиний, θεοζ — Бог) — форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні єдиному Богу. Єдинобожжя складається зазвичай у сформованих етносів, за досить розвинутих економічних умов та активних господарських зв'язків, а також централізованої державності. Важливими чинниками становлення М. були імперська політика держав-переможниць щодо вірувань інших племен і народів, а також місіонерська діяльність жрецтва. За таких умов у стародавніх державах і склалася, приміром, віра в єдиного вавилонського Мардука, юдейського Яхве або християнську Трійцю. Тенденція до М. мала місце і в давньоукр. релігії, але була перервана запровадженням християнства. Монотеїстичні релігії утримують чимало й політеїстичних ознак, зокрема віру в ангелів, лихих демонів, пророків тощо. І все ж Бог у монотеїстичних релігіях — гносеологічно й етично вища форма надприродного. Він — вседосконала особа, в якій людина в ірраціонально-відчуженому світі шукає сенсу свого життя. З монотеїстичними релігіями пов'язані формування і розвиток богословської думки, релігійної філософії та етики.

Б. Лобовик

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монотеїзм — монотеї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. монотеїзм — -у, ч., книжн. Те саме, що єдинобожжя; прот. політеїзм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. монотеїзм — Єдинобожжя Словник чужослів Павло Штепа
  4. монотеїзм — МОНОТЕЇ́ЗМ, у, ч., книжн. Те саме, що єдинобо́жжя; протилежне політеїзм. Є такі релігії, що визнають одного бога, – це монотеїзм (П. Колесник). Словник української мови у 20 томах
  5. монотеїзм — (від моно... і теїзм) однобожність; віра в єдиного бога. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. монотеїзм — Віра в існування одноосібного Бога, що є гол. предметом релігійної шани (християнство, юдаїзм, іслам); протилежність політеїзму. Універсальний словник-енциклопедія
  7. монотеїзм — МОНОТЕЇ́ЗМ, ЄДИНОБО́ЖЖЯ. — Є такі релігії, що визнають одного бога — це монотеїзм; є такі, що визнають багато богів, — це політеїзм (П. Колесник). Словник синонімів української мови
  8. монотеїзм — Монотеї́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. монотеїзм — МОНОТЕЇ́ЗМ, у, ч., книжн. Те саме, що єдинобо́жжя; протилежне політеїзм. Є такі релігії, що визнають одного бога, — це монотеїзм (Кол., Терен.., 1959,235). Словник української мови в 11 томах