одночасність

ОДНОЧАСНІСТЬ — відношення, яким характеризується збіг на шкалі часу віддалених одна від одної у просторі подій. Поняттю О. Ейнштейн у спеціальній теорії відносності надав статусу фундаментального. На відміну від класичної механіки, в якій поняття О. постулюється як абсолютне, незалежне від будь-яких фізичних подій, а сам часовий порядок подій визначається "перебігом" абсолютного часу, спеціальна теорія відносності визначає поняття О., виходячи з емпірично встановленого факту скінченності швидкості світла. Запропонована Ейнштейном процедура визначення О. дозволяє встановити клас "об'єктивно одночасних" подій, між якими принципово неможливі причинно-наслідкові зв'язки. Можливість застосування конкретних вимірювальних процедур для встановлення відношення О. обумовило його значущість при зіставленні теоретичних висновків із результатами експерименту. Часовий порядок подій в теорії відносності встановлюється на основі даного визначення О. за умови вибору певної системи відліку. Визначення відносного характеру О. означало розуміння часових відношень як деяких реальних взаємодій між матеріальними системами, зафіксованих у фізичних експериментах.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одночасність — одноча́сність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. одночасність — -ності, ж. Абстр. ім. до одночасний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одночасність — ОДНОЧА́СНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. одноча́сний. Рослини люпину, що зазнають впливу знижених температур, відзначаються посиленим ростом кореневої системи і дружністю та одночасністю цвітіння (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. одночасність — ОДНОЧА́СНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до одноча́сний. Одночасність і співіснування продажів обмежують можливість компенсувати масу монет збільшенням швидкості їх обігу (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах