панентеїзм

ПАНЕНТЕЇЗМ (від грецьк. παν — все, εν — у, θεοζ — Бог) — релігійно-філософське вчення, яке, синтезуючи теїзм і деякі риси пантеїзму, постулює ідею, що ця реальність є частиною буття Бога, але, на відміну від пантеїзму, не розчиняє Бога у світі. Термін "П." увів нім. філософ Краузе (1828), який стверджував, що світ — це конечне творіння посеред безконечного буття Бога. Панентеїстичні погляди поділяли деякі укр. філософи й богослови (Могила, Туптало, Гізель та ін.). У наш час ідеї П. застосовуються деякими теологами (Наср, Реммерт та ін.) як ключ для вирішення екологічних проблем.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панентеїзм — -у, ч., філос. Учення, згідно з яким Всесвіт панує у Богові, а світ є способом прояву Бога. Великий тлумачний словник сучасної мови