провіденціалізм

ПРОВІДЕНЦІАЛІЗМ (від лат. providentia — передбачення, провидіння) — релігійно-філософська концепція історії як промислу Божого. Згідно з П., особистісні події й історія в цілому мають своїм творильним началом надприродне й свідчать про присутність Бога в світі. Вперше ідеї П. у систематизованому вигляді були викладені Августином Блаженним у праці "Про Град Божий". Релігійно-філософській думці України не притаманні ідеї жорсткого й послідовного П. Такі її представники, як Копистенський, Петро Могила та інші, розвивали думку, згідно з якою Бог покладає вибір вчинків на власну волю особи, але цей вибір, вважалося, буде тим дієвішим, чим глибше людина зречеться власної волі й чим сильніше в ній говоритиме воля Божа. У творах Сковороди тісно переплелися ідеї вищості Божої волі та важливості індивідуальної вольової напруги, що спрямована на знищення у самій людині "злої", "мучительної" волі та сприяння волі "добрій", "чистій", "праведній".

Б. Лобовик

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провіденціалізм — провіденціалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. провіденціалізм — -у, ч. Напрям у філософії, який пояснює історичні події проявом волі бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру бога (провидіння). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провіденціалізм — ПРОВІДЕНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч. Ідеалістичний напрям у філософії, який пояснює історичні події проявом волі провидіння. Словник української мови у 20 томах
  4. провіденціалізм — провіденціалі́зм (від лат. providentia – передбачення, провидіння) розуміння причин суспільних подій як прояву волі бога, а їх сутності – як наперед визначеного наміру бога (провидіння); крайня форма об’єктивно-ідеалістичної філософії історії. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. провіденціалізм — ПРОВІДЕНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч. Реакційний, антинауковий напрям у філософії, який пояснює історичні події проявом волі провидіння. Словник української мови в 11 томах