1. Філософський енциклопедичний словник

пієтизм

ПІЄТИЗМ (від лат. pietas — благочестя) — 1) Течія в лютеранстві XVII ст. Актуалізувала ідеї "Нового благочестя" і протестантської містики, пошуки Живого Бога і безпосереднього зв'язку з ним, повернення до апостольського братерства і суспільних перетворень у дусі Євангелія П. ов'язана з діяльністю Шпенера, котрий заснував домашні біблійні гуртки, і Франке, який на засадах П. організував ун-т у Галле. 2) Рух оновлення в протестантизмі XVII — XVIII ст. Стимулював піднесення культури, освіти, науки. Вплинув на Гете, Гердера, Лессинга, Шляєрмахера, Канта, сприяв розвитку нім. романтизму, персоналізму, екзистенціалізму. Рецепції П. відчутні у квієтизмі, вченні Сведенборга. Активізував радикальний протестантизм, утворення нових течій (штундизм).

В. Любашенко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пієтизм — Ханжеське благочестя [XVIII] Вже догадувалися, що автор, пересичений брутальністю своїх дотеперішніх творів, зійде на пієтизм і містицизм, але швидко переконалися, що до того ще далеко [XVIII] Словник з творів Івана Франка
  2. пієтизм — пієти́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. пієтизм — -у, ч. 1》 Побудована на містицизмі й відкиданні, запереченні обрядів релігійна течія, що виникла в 17 ст. серед протестантів Німеччини. 2》 книжн. Релігійно-містичний настрій, часто удаваний, фальшивий; святенництво. || перен. Палке обожнювання кого-небудь чи беззастережна віра у щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пієтизм — Побожнопошана Словник чужослів Павло Штепа
  5. пієтизм — ПІЄТИ́ЗМ, у, ч. 1. Побудована на містицизмі і відкиданні обрядової сторони релігійна течія, яка виникла в XVII ст. серед протестантів Німеччини. 2. книжн. Релігійно-містичний настрій, часто удаваний, фальшивий; відповідна поведінка; // перен. Словник української мови у 20 томах
  6. пієтизм — пієти́зм (франц. piétisme, від лат. pietas – благочестя) 1. Містична течія в лютеранстві, послідовники якої проповідували релігійно-моральне самовдосконалення, благочестя, аскетизм, містику. 2. Релігійно-містичний настрій (часто удаваний); святенництво. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. пієтизм — Пієти́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пієтизм — ПІЄТИ́ЗМ, у, ч. 1. Побудована на містицизмі і відкиданні обрядової сторони релігійна течія, яка виникла в XVII ст. серед протестантів Німеччини. 2. книжн. Релігійно-містичний настрій, часто удаваний, фальшивий; відповідна поведінка; // перен. Словник української мови в 11 томах