розсудок

див. розсудок і розум

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсудок — розсу́док іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розсудок — -дку, ч., рідко. Те саме, що розум 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсудок — Розум, глузд, див. ум Словник чужослів Павло Штепа
  4. розсудок — Спосіб інтелектуальної діяльності за раніше створеними схемами або шаблонами. Виконавець, який спирається на Р., не зможе досягти високих творчих злетів. Словник-довідник музичних термінів
  5. розсудок — РОЗСУ́ДОК, дку, ч., рідко. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бугров потер рукою остуджене чоло, розсудок повернувся до нього (І. Микитенко); Світ йому померк, і померк розсудок, але він бачить життя внутрішнім зором (І. Словник української мови у 20 томах
  6. розсудок — Поняття, яке у філософії означає нижчій рівень пізнавальної здатності свідомості, який робить можливим правильне міркування і формулювання думки; згідно з І. Кантом, здатність створення понять на підставі чуттєвих даних. Універсальний словник-енциклопедія
  7. розсудок — РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛК розм. (ТОВК діал.), МО́ЗОК розм., ГОЛОВА́ розм. Словник синонімів української мови
  8. розсудок — РОЗСУ́ДОК, дку, ч., рідко. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бугров потер рукою остуджене чоло, розсудок повернувся до нього (Мик., II, 1957, 281); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Ткач, Моряки, 1948, 121). Словник української мови в 11 томах