субсистенція

СУБСИСТЕНЦІЯ (від лат. subsistere — бути сталим) — абстраговане від одиничних речей буття, відображене в родових і видових поняттях; суб'єкт сутності та її носій; самостійне існування, що не потребує акциденцій. Термін уведений до вжитку Боецієм у його творі "Проти Євтихія і Несторія". На думку Боеція, С. і субстанція — не одне й те саме. С. не потребує акциденцій, щоб бути, а субстанція — це те, що служить суб'єктом для акциденцій, без чого вони існувати не можуть. Тому роди і види — тільки С., бо в них є тільки сутність, а акциденції відсутні. С. є універсаліями, а субстанції — індивіди. Індивіди служать для акциденцій суб'єктами (супозитами), даючи тим самим можливість їм бути. Отже, у розумінні базисних термінів метафізики Боецій істотно відійшов від Аристотеля. Аристотелівське "усія" (субстанція, сутність) він передав трьома різними термінами: "есенція" (сутність), "субстанція" (із sub stare — "стояти під"; основа, підмет, suppositum — "під-кладка") і "С." (із subsistere — "стояти під собою", із sub se stare). У томістській і неотомістській метафізиці С. є одним із основних понять і трактується як субстанціональний модус, що характеризує конкретну єдність сутності та існування у створених Богом матеріальних сущих. С. — це наділена сутністю основа, котра переводить існування із стану просто даного у стан здійснюваного і діючого. С. в неореалізмі — ідеальне існування логічних об'єктів поза часом і простором.

Д. Кирик