суфізм

СУФІЗМ — містична течія в ісламі, що виникла у VIII ст. в Іраку та Сирії, згодом охопила весь мусульманський світ, а також проникла в Іспанію, Сицилію, на Балкани. Суть С. — любов до Бога і містичне возз'єднання людської душі з Всевишнім, яке досягається шляхом дотримання шаріату (загальномусульманського релігійного закону), аскетизму, духовного очищення. Класичне перське джерело з С. (аль-Худжвірі) зазначає: "Той суфій, хто для себе "помер", і живе лише істиною, уникаючи всіх людських дарунків і їхніх пут". Духовний шлях суфія — "таарік" — шлях до Бога, кінцевою метою якого є безпосереднє пізнання істини. Якщо шаріат — перший етап містичного шляху, тарікат — другий, то хакікат (істина) — третій, кінцевий, головне, мета суфіїв. Для вступу на духовний шлях суфію потрібна посвята і наставник (араб. — шейх, мюрид, перс. — пір), який, у свою чергу, на початку свого духовного життя був також висвячений наставником. Зв'язок окремих суфійських шейхів, починаючи від пророка Мухаммеда, позначається як ланцюжок — "сілсіле". Ці ланцюжки утворюються окремими суфійськими братствами (орденами). Вчення і методи різних суфійських братств відрізняються один від одного, але об'єднані кінцевою метою. Тому, коли йдеться про С., мається на увазі не якась конкретна, ідеологічно єдина система поглядів і положень, доктрин і постулатів, а велика кількість течій, шкіл, гілок і відгалужень, поданих цілим спектром концепцій та ідей містичного шляху, котрі об'єднані єдиною метою. Існують розбіжності щодо самого терміна "С.". На думку одних вчених, слово походить від араб, "тасаввуф", що означає "очищення себе" (Керр). А. Кримський вважав, що слово походить від араб, "суф" — вовна, груба вовняна тканина, з якої виготовлявся одяг суфіїв — хирка. Суфійська хирка переходила у спадок від наставника до найгіднішого духовного сина. Така передача хирки, яка часто налічувала до сотень літ і складалася з одних латок, — символ, що виражає передачу духовної влади. С. як філософсько-релігійний світогляд, що був різко опозиційним до ортодоксального ісламу, зазнавав переслідувань, хоча в результаті реформаторської діяльності аль-Газалі (1058 — 1111) отримав певне визнання. Газалі — викладач мусульманського права, автор відомого трактату "Відродження наук про віру", прийшов до висновку про неможливість раціонального пізнання Бога, про принципову невідповідність віри як поняття ірраціонального і філософії як продукту раціоналістичних побудов. Пізнання Бога, за аль-Газалі, можливе лише шляхом екстатичних переживань. Він висунув вчення про богоподібність людської душі, яка, як і Бог, є позапросторовою. Попри боротьбу офіційного ісламу з С., ідеї С. стрімко поширювались. Це пояснюється близькими народові етичними ідеалами С., такими як чистота рук і серця, соціальна справедливість, рівність усіх людей перед Богом, утвердження добра, совісті і братства. У XI — XII ст. складається школа суфійської літератури — сукупність творів поетичних, філософських, житійних, що виражають і проповідують ідеї С. Розквітає суфійська поезія на фарсі (XII — XV ст.) — Саної, Аттар, Дж. Румі, Джамі. С. стає філософською основою, літературною нормою класичних мусульманських літератур — араб., перськ., турецьк., урду. С. вже не одне століття знаходиться в полі зору дослідників (Риттер, Корбін, А. Кримський, Е. Бертельс, Ніколсон, Тримінгем, Шиммель та ін.). А. Кримський присвятив ряд праць проблемам С. та взаємозв'язку С. і перськ. класичної поезії — "Нарис розвитку суфізму до кінця III ст. Гіджри" (1896), "Мусульманство та його будучність" (1904), "Історія Персії, її літератури та дервіської теософії" (1903 — 1917). С. сьогодні набуває популярності як на Сході, так і на Заході. Суфійська поетична традиція досягла XX ст. — у творчості М. Ікбаля (Пакистан), С. Сепехрі(Іран). Головна настанова С. — аскетизм і духовне очищення — спонукає до виникнення та утворення нових суфійських братств.

Т. Маленька

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суфізм — суфі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. суфізм — -у, ч., рел. Містична течія в ісламі, яка проповідує злиття людини з Богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. суфізм — Напрямок в ісламі, витоки якого в аскетичному русі (VII/VIII ст.); послідовники с. (суфії) організовувалися у братства; застосовували різні техніки (в тому числі декламацію фрагментів Корану, танець), прагнули досягти стану екстазу, який дав би можливість поєднання з Богом. Універсальний словник-енциклопедія
  4. суфізм — суфі́зм (від араб. суф – шерсть, вовняний плащ; суфі, суфій – одягнений у волосяницю) містична течія в ісламі, яка проповідує злиття людини з богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. суфізм — СУФІ́ЗМ, у, ч., рел. Містична течія в ісламі, яка проповідує злиття людини з богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення. В час, коли Сааді звернувся до художньої творчості, в Середній Азії та Ірані був дуже поширений суфізм — містична течія... Словник української мови в 11 томах
  6. суфізм — СУФІ́ЗМ, у, ч., рел. Містична течія в ісламі, яка проповідує злиття людини з Богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення. В час, коли Сааді звернувся до художньої творчості, в Середній Азії та Ірані був дуже поширений суфізм – містична течія... Словник української мови у 20 томах