упанішади

УПАНІШАДИ — написані санскритом давньоінд. релігійно-філософські твори, прозові і віршовані, що завершують Веди. Назва У. походить від санскр. кореня sad ("сидіти") і префіксів ира- і пі- ("біля") — пов'язано з перебуванням учня біля вчителя, щоб отримати священне знання. Головні, або Ведичні, У. (шруті) складалися у VIII — IV ст. до н.е. (Брігадараньяка, Чхандог'я, Тайтті-рія, Айтарейя, Каушитакі, Кена, Катха, Іша, Щветашватара, Мундака, Прашна, Майтрі, Мандук'я); пізні — до XVI ст. н.е. (їх бл. 200). У. формулюють філософські проблеми, міркування над якими від давніх часів до сьогодення визначає розвиток інд. думки. Порівняно з попередньою ведичною традицією, хоча У. розвивають її ідеї, особливістю їх є перенесення уваги на внутрішній світ людини. Головною метою є не виконання ритуалу, а осягнення тотожності брагмана — єдиної першооснови, що лежить в основі різноманітних явищ Всесвіту, й атмана — істинної вічної індивідуальної сутності. Лише це осягнення уможливлює звільнення від подальших перероджень, злиття атмана людини з брагманом.

О.Луцишина