1. Філософський енциклопедичний словник

інтуїція

ІНТУЇЦІЯ (лат. intuitio, від intueor — уважно дивлюся) — здатність безпосереднього осягнення істини без обґрунтування за допомогою доказу і без усвідомлення шляхів та умов цього осягнення; процес безпосереднього отримання знання шляхом цілісного охоплення проблемної ситуації без дискурсивного виведення і доказу. В історії філософії поняття І., розкриваючи безпосередній контакт свідомості з буттям, мало різний зміст — від інтелектуальної І. (як форми безпосереднього споглядання істини розумом) та містичної до емоційної та чуттєвої. Платон стверджував, що споглядання ідей (прообразів чуттєвих речей) є різновидом безпосереднього знання, що приходить як несподіване надчуттєве осяяння. Плотін, описуючи стан самоспоглядання вищого принципу буття — Першоєдиного, вважав, що воно знає себе лише у цілковито чистій І., де предметом цієї І. може бути ніщо інше як воно саме, оскільки немає ніякої різниці між І. та предметом. Декарт під І. розумів поняття ясного і пильного розуму — настільки просте й чітке, що не залишає ніякого сумніву в тому, що ми мислимо (звідси Декартове: "Мислю, отже існую"). Шеллінг розглядав інтелектуальну І. як форму самоспоглядання вищого "Я", де суб'єкт та об'єкт збігаються. Гегель аналізував І. у контексті безпосереднього знання. Фоєрбах під І. розумів пізнання у вигляді чуттєвого споглядання. Фройд трактував І. як підсвідомий інстинкт, в якому знаходиться першоджерело творчості. Інтуїтивізм (кін. XIX — XX ст.) вбачає в І. приховану в глибинах підсвідомого першопричину творчої активності, єдино вірогідний та достовірний засіб пізнання. Творча І., як особливий хист (художній, науковий) і як елемент творчої діяльності, залежить від накопичених життєвих вражень, обсягу творчо опрацьованого матеріалу, здобутків культури, в царині якої здійснюється ця творчість.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтуїція — Пізнаване передчуття, раптове бачення істини без розгорнутої системи попереднього судження, результат високого узагальнення прийомів пізнавальної діяльності у певному напрямку. англ. intuition; нім. Intuition f=, -en; угор. intuició; рос. интуиция. Словник із соціальної роботи
  2. інтуїція — Проникливість; підсвідомий здогад <�чуття, передчуття>, жм. нюх, обр. шосте чуття; пор. ІНСТИНКТ. Словник синонімів Караванського
  3. інтуїція — [інтуйіц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. інтуїція — (від лат. intueor — уважно дивлюся) безпосереднє відображення дійсності, засноване на здогаді, чутті, раптовому осяянні з підсвідомості. Почуттєва І. має велике значення як у навчанні музики, так і в концертно-виконавській діяльності. Словник-довідник музичних термінів
  5. інтуїція — рос. интуиция 1. В ідеалістичній філософії та психології — містична здатність безпосереднього розпізнавання істини без обґрунтування за допомогою доказів. 2. Здогад, проникливість, що ґрунтуються на попередньому досвіді. Eкономічна енциклопедія
  6. інтуїція — інтуї́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. інтуїція — -ї, ж. 1》 Здатність людини в деяких випадках несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати що-небудь, спираючись на попередній досвід, знання й т. ін.; чуття, проникливість, здогад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. інтуїція — інтуїці́я (лат. intuitio, від intueor – уважно дивлюсь) 1. В ідеалістичній філософії та психології містична здатність безпосереднього розпізнавання істини без обгрунтування за допомогою доказів. 2. Здогад, проникливість, що грунтуються на попередньому досвіді. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. інтуїція — У філософії пізнання, яке полягає в уловлюванні істини завдяки внутрішньому переконанню, без допомоги міркувань чи досвіду; у ширшому сенсі — передчуття, здатність передбачення, творча уява. Універсальний словник-енциклопедія
  10. інтуїція — ПРОНИ́КЛИВІСТЬ (здатність глибоко розуміти суть чого-небудь, правильно оцінювати щось тощо), ГЛИБИНА́, НЮХ розм., НЮ́ХАЛО розм. рідше; ІНТУЇ́ЦІЯ (здатність несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати щось). Словник синонімів української мови
  11. інтуїція — Інтуї́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. інтуїція — ІНТУЇ́ЦІЯ, ї, ж. 1. Здатність людини в деяких випадках несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати що-небудь, спираючись на попередній досвід, знання й т. ін.; чуття, проникливість, здогад. Чомусь він мені подобався. Словник української мови в 11 томах