Плутон

Плуто́н

(грец. Πλούτων)

1. У давньогрецькій міфології бог земних надр.

2. Дев’ята за віддаленням від Сонця планета.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Плутон — Плуто́н, -на, -нові (гр. бог) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. Плутон — ч. 1》 род. -а. У давньоримській міфології – бог земних надр. 2》 род. -а. Дев'ята за відділенням від Сонця планета. 3》 род. -у, спец. Загальна назва різноманітних глибинних вивержених порід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Плутон — Плуто́н іменник чоловічого роду планета Орфографічний словник української мови
  4. плутон — ПЛУТОН – ПЛУТОНІЙ Плутон, -у. Загальна назва глибинних вивержених порід. Плутоній, -ю, ор. -єм. Штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент. Літературне слововживання
  5. плутон — ПЛУТО́Н, у, ч., спец. Загальна назва різноманітних глибинних вивержених порід. Словник української мови у 20 томах
  6. плутон — ПЛУТО́Н, у, ч., спец. Загальна назва різноманітних глибинних вивержених порід. Словник української мови в 11 томах
  7. Плутон — Дев'ята, найвіддаленіша і найменша планета Сонячної системи; поверхня вкрита метановим льодом, тонким шаром розрідженої атмосфери; 1 супутник — Харон. Універсальний словник-енциклопедія