аміак

аміа́к

[лат. am (mon) iac (um), від грец άμμωνιακόν – смолиста камедь]

найпростіша сполука азоту з воднем, безбарвний отруйний газ з різким задушливим запахом. Застосовують у виробництві азотної кислоти, азотних добрив, соди, вибухових речовин, у холодильних установках.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аміак — аміа́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. аміак — -у, ч., заст. Амоніак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. аміак — АМІА́К, у, ч., хім. Безбарвний газ із різким запахом, що являє собою сполуку азоту з воднем. Із розкритої постелі пахнуло таким міцним духом аміаку, йодоформу й ще чогось бридкого, що матрос зморщився й мерщій опустив укривало (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. аміак — NH3, неорганічна сполука, газ з різким запахом, добре розчиняється у воді; використовують у виробництві азотної кислоти, штучних добрив, скраплений а. — як холодоагент в холодильних установках; часто вживана назва водного розчину а. — нашатирний спирт. Універсальний словник-енциклопедія
  5. аміак — АМІА́К, у, ч. Безбарвний газ з різким запахом, що складається з азоту і водню, а в сполуці з водою утворює нашатирний спирт. Аміак — газоподібна речовина, з сильним характерним запахом, добре розчинна у воді (Уроки.. хіміка, 1956, 76). Словник української мови в 11 томах