аміни

амі́ни

(від лат. ammoniacum – аміак)

азотовмісні органічні сполуки, похідні аміаку. Найважливішим А. є анілін. Застосовують у виробництві барвників, лікарських препаратів.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аміни — Амины — amines — Amin — азотовмісні органічні сполуки, похідні аміаку. Найважливішим А. є анілін. Вживаються, зокрема, як складники реаґентів при флотації та масляній аґломерації (ґрануляції, флокуляції) вугілля. Гірничий енциклопедичний словник
  2. аміни — -ів, мн. Нітрогенові органічні сполуки, похідні амоніаку, в якому атоми водню заміщені вуглеводневими радикалами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. аміни — АМІ́НИ, ів, мн. (одн. амі́н, у, ч.), хім. Похідні аміаку, в яких один або декілька атомів водню заміщені вуглеводневими радикалами. Найпростіші аміни – гази з аміачним запахом, вищі – рідини або тверді речовини (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. аміни — Органічні сполуки, алкілові і арилові похідні аміаку; в їхніх молекулах присутня амінова група -NH2; деякі а., напр., анілін, отруйні; використовують у виробництві ліків, барвників, хімічних волокон, пластмас. Універсальний словник-енциклопедія
  5. аміни — АМІ́НИ, ів, мн. Азотисті органічні сполуки, похідні сполуки аміаку, в якому атоми водню заміщені вуглеводневими радикалами. Аміни за будовою їх молекул є похідними аміаку (Заг. хімія, 1955, 439). Словник української мови в 11 томах