1. Словник іншомовних слів Мельничука

анкер

а́нкер

(нім. Anker, від лат. ancora – якір)

1. Частина годинникового механізму – вилка, з’єднана з маятником чи балансиром, яка періодично перериває обертання зубчастого колеса, через що хід годинника стає рівномірним.

2. Сталева пов’язь, яку закладають у кам’яні стіни.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анкер — а́нкер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. анкер — Жабка Словник чужослів Павло Штепа
  3. анкер — Анкер — anchor — *Anker – зв’язні болти, фундаментні болти. Основний елемент кріплення анкерного. Гірничий енциклопедичний словник
  4. анкер — -а, ч. 1》 Деталь годинникового механізму, що регулює хід годинника. 2》 Металева (сталева) зв'язка, якою скріплюють складові частини машини, кам'яної споруди і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. анкер — А́НКЕР, а, ч. 1. Деталь годинникового механізму, що регулює хід годинника. Джордж-Огюст Лешо (1800–1884) із Женеви змінив форму анкера, перетворивши початковий спуск спокою годинника на вільний (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. анкер — А́НКЕР, а, ч. 1. Деталь годинникового механізму, що регулює хід годинника. 2. Металева (сталева) зв’язка, якою скріплюють складові частини машини, кам’яної споруди і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  7. анкер — (нім. — якір) 1. Вмурована у стіновий масив конструктивна металева або дерев'яна деталь для скріплення частин споруди або підтримки виступаючих елементів. 2. Кілок з прив'язаною віцею або забитий у землю, щоб утримати одяг крутостей земляних фортець. Архітектура і монументальне мистецтво