барит

бари́т

(від грец. βαρύς – важкий)

мінерал класу сульфатів, білого або сірого кольору з скляним блиском. Використовують для виробництва білої фарби, барієвих препаратів, паперу, гуми.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. барит — -у, ч. Мінерал кристалічної будови, білого або сіруватого кольору, що використовується для виготовлення білил, емалей, у рентгенотехніці тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. барит — Барит — barite, baryte, cawk, haevy spar — * Baryt, Schwerspat — мінерал кристалічної будови класу сульфатів, білого або сірого кольору зі скляним блиском. Склад: Ba[SO4]. Найпоширеніший мінерал барію (руда барію). Сингонія ромбічна. Густина 4,5. Гірничий енциклопедичний словник
  3. барит — БАРИ́Т, у, ч. Мінерал кристалічної будови із класу сульфатів білого або сіруватого кольору, що використовується для виготовлення білил, емалей, паперу, гуми, в рентгенотехніці і т. ін. Геологорозвідники знайшли родовище бариту на території України (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. барит — бари́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. барит — Мінерал класу сульфатів; білий, жовтавий або червонуватий, скляний блиск; руда барію; використовується у хіміч., паперовій промисловості, у виробництві фарб. Універсальний словник-енциклопедія
  6. барит — БАРИ́Т, у, ч. Мінерал кристалічної будови, білого або сіруватого кольору, що використовується для виготовлення білил, емалей, в рентгенотехніці та ін. Геологорозвідники знайшли.. родовище бариту в Закарпатті (Роб. газ., 30.IV 1966, 1). Словник української мови в 11 томах