1. Словник іншомовних слів Мельничука

бурдюк

бурдю́к

(тюрк.)

мішок із шкури тварини (кози, коня) для зберігання вина, кумису та ін. Надутий Б. використовувався і як плавучий засіб.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурдюк — бурдю́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бурдюк — -а, ч. Мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення вина, води і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурдюк — БУРДЮ́К, а́, ч. Мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення вина, води і т. ін. Взяв Єссей осла, наладованого хлібом, та бурдюк вина, та одне козля, і послав через сина свого Давида до Саула (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  4. бурдюк — БУРДЮ́К, МІХ заст. А татари співали п'яними голосами, кричали, ляскали нагаями і смоктали з бурдюків п'яну бузу та кумис (З. Тулуб); — Отже, розмови про "власні погляди" тут — лише данина часу, моді, лише нові міхи, в які наллється старе попівське вино (П. Колесник). Словник синонімів української мови
  5. бурдюк — Бурдю́к, -ка́; -дюки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бурдюк — БУРДЮ́К, а, чол. Мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення вина, води і т. ін. За сотні кілометрів у бурдюках зогріту воду привозили до табору (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 259). Словник української мови в 11 томах
  7. бурдюк — Бурдюг, -га, бурдюк, -ка м. = бордюг 1. Чуб. V. 1086. О. 1862. X. 44. Вх. Зн. 4. Їхав чоловік рябими волами та найшов бурдюг з пирогами. Пи. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Св. Мр. II. 22. Бурдюки бити. Шалить. ум. бурдюжок. Вх. Зн. 4. Словник української мови Грінченка