біотит
біоти́т
породоутворюючий мінерал класу силікатів, залізисто-магнезіальна слюда, колір від жовтого, бурого до чорного. Використовують як електроізоляційний матеріал, для виготовлення фарби. Від прізвища французького вченого Ж.-Б. Біо.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біотит — біоти́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- біотит — Биотит — biotite — Biotit — мінерал класу силікатів (алюмосилікат шаруватої будови). Збагачений залізом член ізоморфного ряду KFe3 (OH, F)2 [AlSi3O10], який належить до групи триоктаедричних слюд (залізисто-магнезіальна слюда). Гірничий енциклопедичний словник
- біотит — -у, ч. Мінерал класу силікатів бурого або чорного кольору, що використовується як електроізоляційний матеріал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- біотит — БІОТИ́Т, у, ч. Мінерал чорного або бурого кольору групи слюд, алюмосилікат калію, заліза та магнію. Біотит, який являє собою магнезіально-залізисту слюду, названо за прізвищем французького фізика Ж.-Б. Біо (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- біотит — Мінерал класу силікатів; чорний або бурий, інколи з відтінками, скляний блиск; частий складник магматичних і метаморфічних порід. Універсальний словник-енциклопедія