вектор

Значення в інших словниках

1. вектор — ве́ктор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. вектор — [вектор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
3. вектор — Вектор — vector — Vektor — 1) Величина, що характеризується розміром і напрямом. 2) Напрямлений прямолінійний відрізок. Гірничий енциклопедичний словник
4. вектор — -а, ч., мат. Відрізок прямої з певним числовим значенням і напрямом у просторі. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вектор — ВЕ́КТОР, а, ч. 1. мат. Зображувана відрізком прямої величина, що характеризується числовим значенням і напрямом. Поняття вектора виникло у зв'язку з вивченням величин, що характеризуються числовим значенням і направленістю (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
6. вектор — У математиці відрізок прямої з визначеним напрямком (в. зв'язані — в., закріплені у точці); в. вільні — клас всіх в., (зв'язаних), що мають однаковий напрямок, поворот і довжину. Універсальний словник-енциклопедія
7. вектор — ВЕ́КТОР, а, ч., мат. Відрізок прямої з певним числовим значенням і напрямом у просторі. Змінний вектор змінює своє положення у просторі, а сталий — зберігає (Курс мат. анал., II, 1956, 87). Словник української мови в 11 томах