вікарій

віка́рій

(від лат. vicarius – заступник)

1. Правитель адміністративного округу в Римській імперії.

2. Заступник або помічник архієрея в православній церкві, єпископа, священика – в католицькій.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вікарій — віка́рій іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вікарій — Віка́рій: — (сотрудник) — священик, що був помічником настоятеля парафії [46-1] — в католицькій церкві помічник приходського священика чи епіскопа [XIX] Друга сіножать у Поплавах від скарбової сіножаті плугом відорана і камінням пообкопувана 22 м. 888... Словник з творів Івана Франка
  3. вікарій — Під'єпископ Словник чужослів Павло Штепа
  4. вікарій — Віка́рій, -рія, -рієві; -ка́рії, -ріїв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вікарій — ВІКА́РІЙ, я, ч. 1. рел.-церк. У православній, католицькій, протестантських церквах – заступник єпископа, що очолює вікаріат. Раз літом пройшла чутка, що по парафіях буде їздити архієрей, вікарій митрополита (І. Словник української мови у 20 томах
  6. вікарій — -я, ч. 1》 Правитель адміністративного округу в Римській імперії. 2》 У православній церкві – єпископ, який є помічником або заступником архієрея; у католицькій церкві – заступник єпископа або парафіяльного священика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вікарій — ВІКА́РІЙ, я, ч. У православній церкві — єпископ, який є помічником або заступником архієрея; у католицькій церкві — заступник єпископа або парафіяльного священика. Раз літом пройшла чутка, що по парафіях буде їздити архієрей, вікарій митрополита (Н.-Лев., III, 1956, 192). Словник української мови в 11 томах