ганус
га́нус
(від грец. ανηθον – кріп)
вид трав’янистих однорічних рослин роду аніс. Походить з Малої Азії, в СРСР культивують. Містить ефірну олію, яку використовують у медицині, парфюмерії, харчовій промисловості. Інша назва – аніс звичайний.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ганус — га́нус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ганус — -у, ч. Те саме, що аніс I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ганус — ГА́НУС, у, ч. Те саме, що ані́с¹. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру (Біблія. Пер. І. Огієнка); Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили, .. Словник української мови у 20 томах
- ганус — АНІ́С (однорічна трав'яниста ефіроносна рослина родини зонтичних), ГА́НУС. Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили,.. Під челюстями запіканку І з ганусом, і до калгану, В ній був і перець, і шапран (І. Котляревський). Словник синонімів української мови
- ганус — Га́нус, -су, -сові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ганус — ГА́НУС, у, ч. Те саме, що ані́с¹. Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили,.. Під челюстями запікану І з ганусом, і до калгану, В ній був і перець, і шапран (Котл., І, 1952, 149). Словник української мови в 11 томах
- ганус — Ганус, -су м. Анисъ. Левч. 1. Словник української мови Грінченка