гегемонія пролетаріату

гегемо́нія пролетаріа́ту

керівна роль пролетаріату в союзі класів, соціальних верств, груп, об’єднаних спільними інтересами в демократичній і соціалістичній революціях, у національно-визвольному русі, в побудові соціалізму й комунізму. Основними умовами Г. п. є союз робітничого класу з селянством і усунення буржуазії від керівництва масами, наявність у пролетаріату масової революційної марксистсько-ленінської партії. Ідею Г. п. висунули К. Маркс і Ф. Енгельс на основі аналізу історичної місії робітничого класу, як єдиного послідовно революційного класу. В нових історичних умовах ідея Г. п. була розвинута В. І. Леніним у струнку й цілісну теорію, істинність якої підтверджена досвідом трьох революцій у Росії, перемогою народно-демократичних революцій у ряді країн Європи й Азії. На сучасному етапі міжнародний робітничий клас і світова система соціалізму виступають гегемоном світового революційного процесу.