голгофа

голго́фа

(грец. Γολγοθά, від арамейського гулгулта, букв. – череп)

1. Місце страти злочинців поблизу Єрусалима, де, за євангельською легендою, було розп’ято Христа.

2. Переносно – місце страти, мук.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голгофа — ҐОЛҐОТА П. мука, страждання, обр. хрест. Словник синонімів Караванського
  2. голгофа — Образ, що являє собою мініатюрне відтворення гори Голгофи, розіп'ятого Ісуса Христа та Матері Божої з апостолом Іваном, що стоять перед розп'яттям, або без них Словник церковно-обрядової термінології
  3. Голгофа — Голгофа – горб в околицях Єрусалима, де був розп'ятий на хресті Ісус. Це слово в переносному вживанні означає страждання, муки (моральні та фізичні), подвижництво. Словник крилатих висловів
  4. голгофа — -и, ж. Місце страти, мук (від назви гори Голгофи в Єрусалимі, де відбулася страта Ісуса Христа). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Голгофа — (Голгота) (грец. Golgotha < арам, gylgulta, букв. — череп), -и, ж. 1. Пагорб поблизу Єрусалима, де було розіп'ято Ісуса Христа. 2. перен. Місце мук, страждання, страти. Тобі одвік Голгофа зичиться, Немов це не розплата, а мета. (Т.1, кн. Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. голгофа — ГОЛГО́ФА, и, ж., книжн. Місце страти (від назви гори Голгофи в Єрусалимі, де було розіп'ято Ісуса Христа). Вся інтелігенція зі сходом сонця піде на голгофу: трупами і кров'ю позначиться ця її остання путь... (Я. Качура); Замок довго ще залишався голгофою. Словник української мови у 20 томах
  7. Голгофа — Голго́фа іменник жіночого роду місцевість у Єрусалимі Орфографічний словник української мови
  8. Голгофа — Горб в Єрусалимі, на якому розіп'яли Ісуса Христа. Універсальний словник-енциклопедія
  9. Голгофа — Голго́фа, -фи, -фі або Ґолґо́та Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. голгофа — ГОЛГО́ФА, и, ж., заст. Місце страти (від назви гори Голгофи в Єрусалимі, де відбувалася страта). Не стоялося їм [Хмелевському і Хмельницькому] на одному місці, з якого так чудово було видно і натовп на площі, і саму «голгофу»... Словник української мови в 11 томах
  11. голгофа — (ст.слов. < грец. < арамейської — череп) Зображення ступінчастого підмурка під хрестом на стіні храму. Архітектура і монументальне мистецтво