гранатник
грана́тник, грана́т
(від лат. granatus – зернистий)
рід деревних або кущових рослин родини гранатникових. Дереза або кущі. Поширені переважної Середній та Південній Азії. Культивують у субтропічних районах. Плоди (велика багатонасінна ягода) споживають свіжими й переробленими.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гранатник — грана́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гранатник — -а, ч. Те саме, що гранат I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гранатник — ГРАНА́ТНИК, а, ч. Те саме, що грана́т¹ 1. У шкірці плодів і гілок гранатника, його корінні містяться дубильні речовини, які виявляють протизапальну, протимікробну, в'яжучу, антиоксидантну дію (із журн.); У ботанічному саду поруч із лимонами ростуть гранатники (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- гранатник — Вічнозелений кущ або дерево родини гранатових, плодова культура; вирощують у Малій Азії, на Балканському півостр., у країнах Середземномор'я; лискуче, морозотривке листя, пурпурові квіти; плоди завбільшки з яблуко, дещо кислуваті, їстівні, наз. Універсальний словник-енциклопедія