1. Словник іншомовних слів Мельничука

декан

дека́н

(лат. decanus, букв. – десятник, від decem – десять)

1. У вищому навчальному закладі – керівник факультету.

2. В католицькій та англіканській церкві – сан священика.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декан — Дека́н: Де́кан: — благочинний піп, начальник церковно-адміністративного району [IV] — благочинний, священик, що очолював церковне управління певної кількості парафій [46-1] — начальник деканату, адміністративної церковної одиниці, благочинний [VI... Словник з творів Івана Франка
  2. декан — [деикан] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. декан — -а, ч. 1》 Керівник факультету у вищій школі. 2》 церк. Старша духовна особа в католицькій церкві; священик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Декан — Дека́н іменник чоловічого роду плоскогір'я в Індії Орфографічний словник української мови
  5. Декан — Плато в Індії, на Індійському півостр.; оточений горами: Зх. і Сх. Ґати; бл. 1 млн. км2; середня вис. 600-900 м; докембрійська платформа, прикрита подекуди молодшими утвореннями (на пн.-зх. Універсальний словник-енциклопедія
  6. декан — Дека́н, -на; -ка́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. декан — ДЕКА́Н, а, ч. 1. Керівник факультету у вищій школі. 2. церк. Старша духовна особа в католицькій церкві; священик. Отець декан страшно був задоволений із себе і все підкреслював, все звертав увагу о. Василя на свою доброту (Хотк., II, 1966, 179). Словник української мови в 11 томах