деміург

деміу́рг

(грец. δημιουργός)

1. В Стародавній Греції спочатку майстер, вільний ремісник, художник, пізніше – вища урядова особа в дорійських державах.

2. За релігійними уявленнями, творець світу, бог.

3. У філософії Платона – ідеальне первоначало.

4. Переносно – творча сила, творець.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деміург — 1. у стародавній Греції назва ремісників, ск. гончарів, ковалів, а також лікарів, ворожбитів і поетів; 2. у Платона — божествений творець світу, що надає матерії певної форми; у Геґеля — процес мислення, що розглядається як незалежна сила; 3. у переносному значенні — творча сила, творець. Універсальний словник-енциклопедія
  2. деміург — деміу́рг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. деміург — ТВОРЕ́ЦЬ (той, хто створює щось), БУДІВНИ́К, БУДІВНИ́ЧИЙ, ДЕМІУ́РГ книжн. — Майстер не може бути чиїмось учнем, він сам творець (Вас. Шевчук); Валився світ, збудований мечем, а з ним падали й усі його будівничі (Юліан Опільський); — Ви схожі на деміурга, в якого щось не вдалося (Ю. Мушкетик). Словник синонімів української мови
  4. деміург — -а, ч. 1》 В Стародавній Греції – спочатку майстер, вільний ремісник, художник, пізніше – вища урядова особа в дорійських державах. 2》 За релігійними уявленнями – творець світу, бог. 3》 У філософії Платона – ідеальна першооснова. 4》 перен. Творча, організуюча сила; творець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. деміург — Деміу́рг, -га, -гові; -у́рги, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. деміург — ДЕМІУ́РГ, а, ч., книжн. Творча, організуюча сила; творець. Мова є не деміургом мислей, а засобом їх формування і передачі іншим людям (Рад. психол. наука.., 1958, 179). Словник української мови в 11 томах