деміург

Значення в інших словниках

1. деміург — деміу́рг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. деміург — -а, ч. 1》 В Стародавній Греції – спочатку майстер, вільний ремісник, художник, пізніше – вища урядова особа в дорійських державах. 2》 За релігійними уявленнями – творець світу, бог. 3》 У філософії Платона – ідеальна першооснова. 4》 перен. Творча, організуюча сила; творець. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. деміург — 1. у стародавній Греції назва ремісників, ск. гончарів, ковалів, а також лікарів, ворожбитів і поетів; 2. у Платона — божествений творець світу, що надає матерії певної форми; у Геґеля — процес мислення, що розглядається як незалежна сила; 3. у переносному значенні — творча сила, творець. Універсальний словник-енциклопедія
4. деміург — ТВОРЕ́ЦЬ (той, хто створює щось), БУДІВНИ́К, БУДІВНИ́ЧИЙ, ДЕМІУ́РГ книжн. — Майстер не може бути чиїмось учнем, він сам творець (Вас. Шевчук); Валився світ, збудований мечем, а з ним падали й усі його будівничі (Юліан Опільський); — Ви схожі на деміурга, в якого щось не вдалося (Ю. Мушкетик). Словник синонімів української мови
5. деміург — Деміу́рг, -га, -гові; -у́рги, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. деміург — ДЕМІУ́РГ, а, ч., книжн. Творча, організуюча сила; творець. Мова є не деміургом мислей, а засобом їх формування і передачі іншим людям (Рад. психол. наука.., 1958, 179). Словник української мови в 11 томах