джигіт

джигі́т

(тюрк.)

вправний вершник.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. джигіт — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
  2. джигіт — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  3. джигіт — ДЖИГІ́Т, а, ч. Умілий і вправний їздець на коні. — Джигіти з Саїдом на конях роз’їжджають по кишлаку (Ле, Міжгір’я, 1953, 133); *У порівн. Сухий, легкий [Килигеїв батько], мов джигіт (Гончар, Таврія.., 1957, 303). Словник української мови в 11 томах
  4. джигіт — джигі́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. джигіт — -а, ч. Умілий і вправний їздець на коні. Великий тлумачний словник сучасної мови