1. Словник іншомовних слів Мельничука

дофін

дофі́н

(франц. dauphin)

з 12 ст. спадкоємний титул феодальних володарів графств на південному сході Франції, з 14 ст. титул спадкоємців французького престолу, скасований в 1830 р.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дофін — дофі́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дофін — -а, ч. Від середини 14 ст. до 1980 р. – титул спадкоємців французького престолу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дофін — ДОФІ́Н, а, ч., іст. Спадкоємний титул феодальних володарів графств на південному сході Франції з XII ст., титул спадкоємців французького престолу з XIV ст. до 1830 р., а також особа, яка мала цей титул. Словник української мови у 20 томах
  4. дофін — 1349-1830, титул наступників франц. престолу; походив від графів Альбо (зображення дельфіна на гербі), які 1349 передали франц. короні свій титул та володіння (Дофіне). Універсальний словник-енциклопедія
  5. дофін — Дофі́н, -на, -нові; -фі́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)