екватор

еква́тор

(від лат. aequator – рівнодільник)

1. Окружність.

2. Е. географічний – лінія перетину земної кулі площиною, що проходить через центр Землі, перпендикулярно до осі її обертання; поділяє Землю на дві півкулі – Північну й Південну.

3. Е. магнітний – лінія, що з’єднує точки на земній поверхні, в яких магнітне нахилення дорівнює нулеві.

4. Е. небесний – лінія перетину небесної сфери площиною, перпендикулярною до осі світу; поділяє небесну сферу на дві півкулі – Північну й Південну.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екватор — еква́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. екватор — Рівник, рівноденник. Словник синонімів Караванського
  3. екватор — Экватор — equator — Äquator – географічний Е. – лінія перетину земної кулі з площиною, що проходить через центр Землі, перпендикулярно до осі її обертання. Всі точки Е. мають географічну широту 0о. Цей... Гірничий енциклопедичний словник
  4. екватор — -а, ч., геогр. Уявна лінія, що проходить навколо земної кулі на рівній віддалі від обох полюсів і ділить її на Північну та Південну півкулі. Екватор кришталика анат. — лінія, що відділяє передню поверхню кришталика від задньої. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. екватор — Рівник Словник чужослів Павло Штепа
  6. екватор — А, ч., студ. Середина навчання у ВНЗ — зимова сесія третього курсу. Як будем святкувати екватор? Словник сучасного українського сленгу
  7. екватор — (-а) ч.; студ. Час після зимової сесії на третьому курсі, середина навчання у вузі. На третьому курсі, відразу після "екватора", він ледь не вчинив найдурнішої речі у своєму житті (Л. Дереш, Культ). БСРЖ, 710. Словник жарґонної лексики української мови
  8. екватор — Паралель, площина якої проходить через центр Землi i перпендикулярна до осi, що проходить через 2 географiчнi полюси. Універсальний словник-енциклопедія
  9. екватор — Еква́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. екватор — ЕКВА́ТОР, а, ч., геогр. Уявна лінія, що проходить навколо земної кулі на рівній віддалі від обох полюсів і ділить її на Північну та Південну півкулі. Словник української мови в 11 томах